.jpg)
Голосіїв (ст.-укр. Голосѣевъ) — історична місцевість міста Києва. Розташований у Голосіївському районі, у південній частині міста між Добрим Шляхом, ... - читати далі...
Джерело - сайт "Вікіпедія".
Голосіїв - На цій території виявлено археологічні матеріали пізньотрипільського часу - читати далі...
Джерело - сайт "Звід пам'яток історії та культури".
.jpg)
Голосіїв. Історична місцевість, колишній хутір і пустинь (Голосіївський район). Охоплює Голосіївський ліс і без посередньо прилеглу до нього територію. Прилягає до місцевостей Багринова гора, Деміївка, Добрий Шлях, Мишоловка, Пирогів, Теремки, Феофанія й Ширма. Включає мережу ставків, що півколами перетинають Голосіївський ліс із півдня на схід: уздовж струмків Горіхуватського, Голосіївського та Жуківка. Походження назви «Голосіїв» невідоме. Уперше згадується 1541 року як володіння Києво-Печерської лаври, у 1617 році — як хутір Голосіївський, на базі якого в 1631 році митрополит Петро Могила заснував однойменну пустинь, де розташовувалася і його власна садиба.
У грамоті російського царя Петра І про землеволодіння ця місцевість згадана як Черкащина, у XVIII столітті Голосіїв фігурує як маєтність київських митрополитів, у 1-й половині XIX століття — як Палатницький хутір та Яровці (таку ж назву має куток сусіднього с. Пирогів). З 1853 року пустинь у Голосієві існувала під паралельними назвами — Голосіївська й Покровська. У XX столітті розпочинається інтенсивне освоєння Голосієва як житлової, господарської й рекреаційної зони: у жовтні 1918 року Міносвіти уряду УНР виділив у Голосіївській лісовій дачі для новостворюваної Української Академії наук територію під акліматизаційний парк і ботанічний сад, на базі яких у 1920-і роки розпочато спорудження комплексу вищих навчальних закладів сільськогосподарського профілю з великою мережею дослідних станцій (у 1954 році об’єднані в Українську сільськогосподарську академію, тепер — Національний університет біоресурсів і природокористування України). У 1917 році Голосіївську пустинь ліквідовано (відроджено в 1990-і роки), а в 1923 році її територію включено до меж Києва. В 1930—40-і роки за рахунок території Голосіївського лісу розширено забудову с. Мишоловка й селища Добрий Шлях, у 1952—1958 роки збудовано Республіканську сільськогосподарську виставку (з 1958 року — Виставка передового досвіду в народному господарстві, тепер — Національний комплекс «Експоцентр України»), у 1957 році закладено Голосіївський парк культури й відпочинку (з 1965 року — ім. М. Рильського), у 1957—1965 роках здійснено основну забудову жилмасиву Одеської автостради, що побутує також під неофіційною назвою Голосіївський масив, а в 1969—1976 роках — Музею народної архітектури та побуту України. У Голосієві існують Голосїївські вулиця, площа й провулок. Назву Новоголосіївська вулиця первісне мали сучасні вулиці Блакитного й Закарпатська. Під паралельною назвою «Голосіївський проспект» (офіційно не затверджена) з початку 1990-х років фігурує проспект Сорокаріччя Жовтня. У 2002 році утворений Голосіївський район Києва.Джерело - Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник.
У грамоті російського царя Петра І про землеволодіння ця місцевість згадана як Черкащина, у XVIII столітті Голосіїв фігурує як маєтність київських митрополитів, у 1-й половині XIX століття — як Палатницький хутір та Яровці (таку ж назву має куток сусіднього с. Пирогів). З 1853 року пустинь у Голосієві існувала під паралельними назвами — Голосіївська й Покровська. У XX столітті розпочинається інтенсивне освоєння Голосієва як житлової, господарської й рекреаційної зони: у жовтні 1918 року Міносвіти уряду УНР виділив у Голосіївській лісовій дачі для новостворюваної Української Академії наук територію під акліматизаційний парк і ботанічний сад, на базі яких у 1920-і роки розпочато спорудження комплексу вищих навчальних закладів сільськогосподарського профілю з великою мережею дослідних станцій (у 1954 році об’єднані в Українську сільськогосподарську академію, тепер — Національний університет біоресурсів і природокористування України). У 1917 році Голосіївську пустинь ліквідовано (відроджено в 1990-і роки), а в 1923 році її територію включено до меж Києва. В 1930—40-і роки за рахунок території Голосіївського лісу розширено забудову с. Мишоловка й селища Добрий Шлях, у 1952—1958 роки збудовано Республіканську сільськогосподарську виставку (з 1958 року — Виставка передового досвіду в народному господарстві, тепер — Національний комплекс «Експоцентр України»), у 1957 році закладено Голосіївський парк культури й відпочинку (з 1965 року — ім. М. Рильського), у 1957—1965 роках здійснено основну забудову жилмасиву Одеської автостради, що побутує також під неофіційною назвою Голосіївський масив, а в 1969—1976 роках — Музею народної архітектури та побуту України. У Голосієві існують Голосїївські вулиця, площа й провулок. Назву Новоголосіївська вулиця первісне мали сучасні вулиці Блакитного й Закарпатська. Під паралельною назвою «Голосіївський проспект» (офіційно не затверджена) з початку 1990-х років фігурує проспект Сорокаріччя Жовтня. У 2002 році утворений Голосіївський район Києва.Джерело - Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник.
У Голосієво, у Голосієвому чи в Голосієві?
Два факти про Голосіїв
Два факти про Голосіїв
- Під впливом російської мови багато людей називають один із районів Києва «Голосієво», але українською правильно говорити «Голосіїв». Ми ж не кажемо «Києво».
- Назва району Голосіїв відмінюється так, як і Київ або Миколаїв: Голосіїв, Голосієва, Голосієву, Голосіїв, Голосієвом, (у) Голосієві, (по) Голосієву, Голосієве.
