Лиса гора – урочище в плині часу - (читати далі) - історична розвідка від наукового співробітника історико-архітектурного пам'ятника-музею «Київська фортеця», к.б.н. Івана Парнікози.
Лиса гора. Історична місцевість, колишнє селище в Голосіївському районі. Являє собою узгір’я між Столичним шосе Лисогірським провулком, яром між колишнім селищем Багринів і околицею Саперної слобідки, Саперно-Либідською вулицею (між Стратегічним шосе й вулицею Кіквідзе). Прилягає до місцевостей Багринова гора, Покіл, Саперна слобідка й Теличка. Паралельні назви — Дівич-гора (назва народного походження, від імені давньослов’янської богині Лади, свята на честь якої, імовірно, влаштовувалися тут), Оринівська гора або Оринівський провал (від імені давньоруської княгині Ірини або Орини, якій належали ці землі. Відомо, що Ірина передала їх у володіння Микільському монастирю). У XVII столітті Лиса гора була захоплена В. Паньковичем, але в 1653 році повернута монастирю. Під назвою «Лиса гора» фіксується з XIX століття, від 1870-х років її територія перебувала в казенному володінні, у 1870—80-і роки тут розпочато спорудження Лисогірського форту (укріплень) Печерської фортеці. У межах Києва — з 1923 року. У радянський час оголошена заповідною зоною. Поруч із Лисою горою пролягають Лисогірські вулиця й провулок (узвіз).