Китаїв

Кита́їв — місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу, оголошена археологічним заповідником. Розташований між Багриновою горою, Корчуватим і Мишоловкою. Головні вулиці — проспект Науки (кінцева частина) і вулиця Китаївська - читати далі... Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії.









Свято-Троїцький монастир (Китаївська пустинь).  По лаврскому преданию, основателем обители считают Блгв. Кн. Андрея Боголюбского (†1174, пам. 4 / 17 июля), прозванного «Китаем». Другое толкование названия связано с находившимся здесь древнерусским укрепленным городищем – южным форпостом Киева (тюркское слово «китай» означает укрепление, крепость) - читати далі......
Джерело - сайт Відео Студія ArtSpace










Китаїв. Історична місцевість, колишній хутір у Голосіївському районі. Простягається між сучасними Моторною, Червонопрапорною, Учбовою вулицями й каскадом ставків наприкінці Китаївської вулиці. Прилягає до місцевостей Багринова Гора, Корчувате, Мишоловка й Пирогів (через лісосмугу). У Китаєві знайдено зразки кераміки залізного віку. На думку деяких дослідників (в тому числі М. Максимовича), Китаїв тотожній літописному Пересічину, що згадується в Іпатіївському літописі за 1154 і 1161 роки. З XIV століття в Китаєві фігурує печерний монастир, заснований ченцями-пустельниками (за деякими твердженнями, ними було використано печери, що були прориті протягом VI— VII століть і первісно належали грецькій факторії Кіос), а в XVII столітті підпорядкований Києво-Печерській лаврі. Відтоді монастир фігурував як Китаївська пустинь, у 1763—1768 роках у ньому зведено Троїцьку церкву (архітектор С. Ковнір). У 1853 році Китаївська пустинь перейменована на Троїцьку. Крім того, у XIX — на початку XX століття фігурує також хутір Китаїв (Китаївський), що в 1920 році був вилучений у Києво-Печерської лаври в державну власність і приєднаний до сільради с. Мишоловка. Територія між Китаївською пустинню й Моторною вулицею (власне «житловий» Китаїв) почала інтенсивно заселятися на межі ХІХ—ХХ століть (сучасні вулиця й провулок Левітана, Китаївська вулиця, Червонопрапорний провулок, «нижня» частина проспекту Науки). У 1900—10-і роки існувала Дачна місцевість Китаїв, що, втім, розташовувалася біля Дніпра на території сусіднього Корчуватого (вздовж Набережно-Корчуватської вулиці). В 1925 році Китаїв фігурує як окреме село, у якому влаштовано сільгоспкооператив «Огородник», а в 1937 році — як хутір, на території якого створений будинок інвалідів. У подальшому як поселення із самостійним статусом Китаїв більше не згадується. В 1993 році поновлено діяльність Китаївської пустині (як подвір’я Києво-Печерської лаври). Крім Китаївської вулиці та однойменного провулку (ліквідований у 1980-і роки), існують вулиці — Велика Китаївська, що до середини XX століття була основним шляхом із Києва до Китаєва, і Мала Китаївська.  Джерело - Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. - К.: Видавництво «Павлім», 2003. — С.47