Китаїв

Кита́їв — місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу, оголошена археологічним заповідником. Розташований між Багриновою горою, Корчуватим і Мишоловкою. Головні вулиці — проспект Науки (кінцева частина) і вулиця Китаївська - читати далі... Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Свято-Троїцький монастир (Китаївська пустинь).
Свято-Троїцький чоловічий монастир, або ж Китаївська пустинь, є одним із найбільших центрів паломництва в Україні. Починаючи з 17 століття до цих намолених місць приїздить багато людей.

Історія монастиря 

Монастир виник в історичній місцевості Києва Китаєві (нині це частина Голосіївського лісу). Вважається, що назва походить від тюркського слова «китай», що означає «городище», «укріплення». Археологічні знахідки підтверджують, що саме тут існувала давньоруська фортеця. У Китаєві любили проводити час Григорій Сковорода, Михайло Грушевський, Микола Лисенко. Розпочалась історія Китаївської пустині 1716 року. До ансамблю монастиря, який повністю склався наприкінці 19 століття, входить Троїцька церква, збудована Степаном Ковніром у 1763–1768 роках, 45-тиметрова дзвіниця (розібрали у 1932 році), храми Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів, корпус келій, а 1904 року на території звели церкву
Джерело - сайт IGo to World.com

Китаїв. Історична місцевість, колишній хутір у Голосіївському районі. Прилягає до місцевостей Багринова Гора, Корчувате, Мишоловка й Пирогів (через лісосмугу). У Китаєві знайдено зразки кераміки залізного віку. На думку деяких дослідників (в тому числі М. Максимовича), Китаїв тотожній літописному Пересічину, що згадується в Іпатіївському літописі за 1154 і 1161 роки. З XIV століття в Китаєві фігурує печерний монастир, заснований ченцями-пустельниками (за деякими твердженнями, ними було використано печери, що були прориті протягом VI— VII століть і первісно належали грецькій факторії Кіос), а в XVII столітті підпорядкований Києво-Печерській лаврі. Відтоді монастир фігурував як Китаївська пустинь, у 1763—1768 роках у ньому зведено Троїцьку церкву (архітектор С. Ковнір). У 1853 році Китаївська пустинь перейменована на Троїцьку. Крім того, у XIX — на початку XX століття фігурує також хутір Китаїв (Китаївський), що в 1920 році був вилучений у Києво-Печерської лаври в державну власність і приєднаний до сільради с. Мишоловка. Територія між Китаївською пустинню й Моторною вулицею (власне «житловий» Китаїв) почала інтенсивно заселятися на межі ХІХ—ХХ століть (сучасні вулиця й провулок Левітана, Китаївська вулиця, Червонопрапорний провулок, «нижня» частина проспекту Науки). У 1900—10-і роки існувала Дачна місцевість Китаїв, що, втім, розташовувалася біля Дніпра на території сусіднього Корчуватого (вздовж Набережно-Корчуватської вулиці). В 1925 році Китаїв фігурує як окреме село, у якому влаштовано сільгоспкооператив «Огородник», а в 1937 році — як хутір, на території якого створений будинок інвалідів. У подальшому як поселення із самостійним статусом Китаїв більше не згадується. В 1993 році поновлено діяльність Китаївської пустині (як подвір’я Києво-Печерської лаври). Крім Китаївської вулиці та однойменного провулку (ліквідований у 1980-і роки), існують вулиці — Велика Китаївська, що до середини XX століття була основним шляхом із Києва до Китаєва, і Мала Китаївська.  Джерело - Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. - К.: Видавництво «Павлім», 2003. — С.47