"Все про Деміївку" - сорінка блогу бібліотеки "Деиіївська"
- читати далі...
.jpg)
Демі́ївка (Верхньолибідська́ слобі́дка, Верхньолибідське́ подві́р'я, Нижньолибідська́ слобі́дка, Ста́лінка) — історична місцевість міста Києва. Розташована вздовж Голосіївського проспекту (до Голосіївської площі), Науки (до Малокитаївської вулиці) та проспекту Валерія Лобановського (до Мистецької вулиці) і початкової частини Васильківської вулиці. Центром Деміївки вважається Деміївська площа.- читати далі...Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Прилягає до місцевостей Багринова гора, Голосіїв, Добрий шлях, Забайков'є, «Новоє Строєніє», Саперна слобідка, Цимбалів яр, Чорна гора і Ширма. Відома з часів середньовіччя як Либідська земля (пролягає вздовж правого боку р. Либідь), що належала Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирю - читати далі...Матеріал з сайту "Звід пам'яток історії та культури"
.Матеріал з сайту "Цікавий Київ"
Матеріал з сайту газети "День"
Деміївка. Історична місцевість, колишнє село, жилмасив у Голосіївському районі. За однією з версій на цій місцевості були розміщені смолокурні, які сильно диміли.Простягається між залізницею Київ—Полтава, Кіровоградською вулицею, Совськими ставками, вулицями Майкопською, Козацькою, Сумською, Васильківською (по обидва її боки між Голосіївською площею та Сумською вулицею), Голосіївською, Ковельською, Ціолковського, Малокитаївською та Великою Китаївською. Основні магістралі — проспекти Сорокаріччя Жовтня (до Голосіївської площі), Науки (до Малокитаївської вулиці),Червонозоряній (до Мистецької вулиці), Васильківська (до Сумської вулиці) Кіровоградська (до вулиці Монтажників) вулиці. Прилягає до місцевостей Багринова гора, Голосіїв, Добрий Шлях, Забайків’я, Новоє Строєніє, Саперна слобідка. Цимбалів яр, Чорна гора й Ширма. Відома із часів середньовіччя як Либідська земля, що належала Михайлівському Золотоверхому монастирю (одержана у власність від княгині Ірини, право на володіння підтверджене в 1576 році). У 1817 році фігурує як поселення Верхня (Вища) Либідь, що перебувало у володінні Києво-Печерської лаври, дещо згодом — як два поселення: Верхня Либідь і Нижня (Нижча) Либідь. Сучасна назва вперше зафіксована в 1840 році істориком Де ла Флізом як «село Нижня Либідь Деміївка» точне місце розташування цього села не встановлено), у середині XIX століття назва «Деміївка» закріплюється за всією місцевістю. Інтенсивний господарський розвиток Деміївки в 2-й половині XIX — на початку XX століття, спорудження тут цукрово-рафінадного заводу (1868 рік, згодом кондитерська фабрика «Валентин Єфимов», тепер Київська кондитерська фабрика ROSHEN), снарядного й пивоварного заводів, залізничної станції «Київ-ІІ» (тепер «Київ-Московський»), зумовив перетворення Деміївки у велике робітниче селище, де в 1914 році вже налічувалася 41 вулиця. У межах Києва — з 1918 року. Із середини 1920-х до початку 1960-х років Деміївка мала офіційну назву Сталінка (на честь Й. В. Сталіна). Впродовж 1958—1980 років проведено ґрунтовну реконструкцію Деміївки, внаслідок якої ліквідовано більшу частину історичної, переважно малоповерхової садибної забудови й зведено три багатоповерхових житлових мікрорайони — жилмасив Деміївський (1978—1981 роки; уздовж лівої сторони Деміївської вулиці між Деміївською церквою» і вулицею Михайла Стельмаха), мікрорайони між проспектом Сорокаріччя Жовтня та Голосіївською вулицею (основна споруда — Національна наукова бібліотека НАН України) і обабіч проспекту Науки. Історична забудова компактно збереглася по Козацькій вулиці (між Деміївською вулицею та Майкопським провулком), Червонозоряному проспекту (біля вулиці й провулка Балакирєва та провулка Гулака-Артемовського), Фрометівським вулиці та узвозу, Ковельській вулиці й на початку Стратегічного шосе. На Деміївці існують Деміївські вулиця й провулок та улоговина Деміївський яр (інші назви — Красний, Червоний яр). Назви «Деміївські» первісно мали сучасні вулиці Волзька, Ізюмська й Кіровоградський провулок (на сусідньому Забайків’ї), а Оскольська вулиця в 1920—30-і роки мала назву Новодеміївська. У 1918—1921 роках існував Деміївський район.
Джерело: Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник.Довідкове видання. -К.: Видавництво «Павлім», 2003. — С.34.
Деміївка. Історична місцевість, колишнє село, жилмасив у Голосіївському районі. За однією з версій на цій місцевості були розміщені смолокурні, які сильно диміли.Простягається між залізницею Київ—Полтава, Кіровоградською вулицею, Совськими ставками, вулицями Майкопською, Козацькою, Сумською, Васильківською (по обидва її боки між Голосіївською площею та Сумською вулицею), Голосіївською, Ковельською, Ціолковського, Малокитаївською та Великою Китаївською. Основні магістралі — проспекти Сорокаріччя Жовтня (до Голосіївської площі), Науки (до Малокитаївської вулиці),Червонозоряній (до Мистецької вулиці), Васильківська (до Сумської вулиці) Кіровоградська (до вулиці Монтажників) вулиці. Прилягає до місцевостей Багринова гора, Голосіїв, Добрий Шлях, Забайків’я, Новоє Строєніє, Саперна слобідка. Цимбалів яр, Чорна гора й Ширма. Відома із часів середньовіччя як Либідська земля, що належала Михайлівському Золотоверхому монастирю (одержана у власність від княгині Ірини, право на володіння підтверджене в 1576 році). У 1817 році фігурує як поселення Верхня (Вища) Либідь, що перебувало у володінні Києво-Печерської лаври, дещо згодом — як два поселення: Верхня Либідь і Нижня (Нижча) Либідь. Сучасна назва вперше зафіксована в 1840 році істориком Де ла Флізом як «село Нижня Либідь Деміївка» точне місце розташування цього села не встановлено), у середині XIX століття назва «Деміївка» закріплюється за всією місцевістю. Інтенсивний господарський розвиток Деміївки в 2-й половині XIX — на початку XX століття, спорудження тут цукрово-рафінадного заводу (1868 рік, згодом кондитерська фабрика «Валентин Єфимов», тепер Київська кондитерська фабрика ROSHEN), снарядного й пивоварного заводів, залізничної станції «Київ-ІІ» (тепер «Київ-Московський»), зумовив перетворення Деміївки у велике робітниче селище, де в 1914 році вже налічувалася 41 вулиця. У межах Києва — з 1918 року. Із середини 1920-х до початку 1960-х років Деміївка мала офіційну назву Сталінка (на честь Й. В. Сталіна). Впродовж 1958—1980 років проведено ґрунтовну реконструкцію Деміївки, внаслідок якої ліквідовано більшу частину історичної, переважно малоповерхової садибної забудови й зведено три багатоповерхових житлових мікрорайони — жилмасив Деміївський (1978—1981 роки; уздовж лівої сторони Деміївської вулиці між Деміївською церквою» і вулицею Михайла Стельмаха), мікрорайони між проспектом Сорокаріччя Жовтня та Голосіївською вулицею (основна споруда — Національна наукова бібліотека НАН України) і обабіч проспекту Науки. Історична забудова компактно збереглася по Козацькій вулиці (між Деміївською вулицею та Майкопським провулком), Червонозоряному проспекту (біля вулиці й провулка Балакирєва та провулка Гулака-Артемовського), Фрометівським вулиці та узвозу, Ковельській вулиці й на початку Стратегічного шосе. На Деміївці існують Деміївські вулиця й провулок та улоговина Деміївський яр (інші назви — Красний, Червоний яр). Назви «Деміївські» первісно мали сучасні вулиці Волзька, Ізюмська й Кіровоградський провулок (на сусідньому Забайків’ї), а Оскольська вулиця в 1920—30-і роки мала назву Новодеміївська. У 1918—1921 роках існував Деміївський район.Джерело: Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник.Довідкове видання. -К.: Видавництво «Павлім», 2003. — С.34.